8876

Oksana Syroyid

Наше колоніальне минуле все ще впливає і на сприйняття України як до держави і на спроможність України формувати власну зовнішню політику.

«Ура»-риторика і глави держави, і депутатів, і урядовців є спробою затлумити і брак визнання і брак спроможності. Але той брак дуже добре відчутний, коли намагаєшся вести діалог на рівних у західних столицях.
«Україна є перешкодою для налагодження дружніх відносин між США та Росією» – так нам цитували у Вашингтоні Держсекретаря Тілерсона, у переконанні, що таке твердження є надзвичайно позитивним сигналом для України. Але, коли ми заглибились у значення слова «перешкода» – предмет, який треба усунути – посадовцю, який це озвучив з добрими намірами стало незручно.

Сприйняття України як об’єкта, замість якого можна і слід приймати рішення обумовлений частково тим, що Росія у світі активно нав’язує свій словник стосовно України. Але більшою мірою – геополітичною звичкою західних держав і тим, що державні інститути, на відміну від людей, ще не навчилися твердо стояти на своєму.
Як і у 1917 чи у 1991 роках Україна мусить переконувати світ у тому, що ми є і що про нас без нас рішень приймати не треба. Як і у попередні історичні періоди Росія хоче бачити Україну своєю колонією і ніхто особливо не хоче зв’язуватися з Росією.

Але на відміну від попередніх періодів ми вже маємо досвід державності і людей, які за останніх три роки неодноразово довели – яке б рішення їм не нав’язували, вони мають волю прийняти своє. Революція гідності, добровольчі батальйони, недопущення особливого статусу для окупованих територій, блокада торгівлі з ними – це рішення українців, прийняті всупереч намірів Росії і тиску міжнародної спільноти.
Впродовж трьох років українці не як об’єкт, а як суб’єкт захищають від Росії не лише себе, власні цінності, людей і територію, але й міжнародний безпековий порядок. Впродовж трьох років постколоніальний синдром не дає українським політикам піднятися у своїй суб’єктності до рівня людей, ухвалити рішення про визнання російської окупації та її наслідків і переконувати у цьому світ.

Впродовж трьох років страх перед Росією і геополітичні звички перешкоджають багатьом демократичним державам побачити в Україні повноцінного суб’єкта і партнера.

Про це ми разом з Єгор Соболєв, Олег Березюк, Тетяна Острікова говорили під час візиту до США, де нова адміністрація все ще працює над формуванням стратегії стосовно України. Про це також говорили під час візиту до Канади, де розуміння і підтримка України є дуже природніми, але такими недооціненими самою Україною.

Сподобалась новина? Розкажи про це друзям!