Типова Україна:

Так і живемо…

Йду з роботи. На узбіччі тротуару стоїть бабуся, біля неї аж чотири муніципальних дружинника! Старенька щось їм пояснює.

В очах сльози, руки трясуться, хустина сповзла на потилицю. Підійшла ближче і чую діалог.
— Бабо, ще раз відкриєте сумку, заберемо молоко.

— Діти, то кому ж я тут заваджаю? І куди мені йти, якщо скрізь неможна?

— Не знаємо! Йдіть туди. ( здоровань у формі вказав на поле)
— Дітки, там поле, — мало не плаче бабуся, тримаючи клітчату сумку з пляшками молока.

— Кому треба, той і на полі вас знайде. Ідіть, бо напишем акт і вилучимо молоко!

Стареька, поправивши хустину, потягла сумку на зупинку.

Здавалося б, кому вона там заваджала: траспорт не їздить, люди і ті мало ходять…

І що я подумала. Як би було добре, коли б над кожним депутатам, міністром, суддею та різною наволоччю, яка багатіє за рахунок народу і держави, поставили чотири таких муніципальних поліцая. І ті, з таким же інтузіазмом боролися з корупцією і хабарництвом.

Та на превеликий жаль, здорові бугаї, які отримують 6.500 зарплати з наших податків, спроможні довести до сліз стареньких бабусь, які тягнуть з села сумки, щоб заробити копійку. Для них, вони злочинці. А ті, хто спить на мішках з грошима — добропорядні громадяни…

Бабуся міла в маршрутку. Задоволені роботою муніципали вмостились у дорогу іномарку, куплену їм також з народних грошей.

Сьогодні, начальствл їх похвалить. Виявили злісного неплатника податків, порушника порядку — бабусю, якій на вигляд 80р.

Сподобалась новина? Розкажи про це друзям! 

Загрузка...